Зачекайте, будь ласка!

Cторінка завантажується.

Мапа сайту

Просимо звернути увагу!

З 16.07. по 21.08.2018 року ДНЗ №2 тимчасово призупинив роботу для проведення ремонтних робіт.

Важливо! 

Зверніть увагу на зміни щодо батьківської плати за харчування дітей в закладах дошкільної освіти м.Рівне з 01.01.2018 року!

Наше кредо

"Не дитину пристосовуємо до дитячого садка, а дитячий садок до неї."

Наш девіз

"Від педагога-інтелектуала до інтелектуального дошкільника."

Гімн ЗДО №2

Слова Л.В.Шершун, музика С.Маринчук 

 

Якщо ти ще маля,

Але тобі вже два,

У садочок завітай,

Світ із друзями пізнай.

Наш "Пізнайко" любить всіх,

Друг — це твій і мій! 

 

Приспів:

Весело, весело, весело нам всім,

Дитсадок "Пізнайко" — ми радієм в нім!

Ми — розумні, ми — кмітливі, інтелектуали — ми,

Неможливо нас перемогти! 

 

У нас щодня дива трапляються,

Сюрпризи не кінчаються,

Хорошим справам ми вчимось,

Чимало в нас вже нагород,

Бо українець ти і я,

Велика дружня ми сім’я.

Ваша думка

Чи була для вас корисною інформація на сайті?

так - 92.7%
ні - 7.3%

Статистика сайту

Користувачі
1
Статті
223
Веб-посилання
7
Перегляди статей
126147

На сайті 22 гостей та відсутні користувачі

  • ghyjk.JPG
  • hkjoli.JPG
  • ty5r6.JPG
  • tyjit.JPG
  • tykiyu.JPG
  • ujoli.JPG

Вихователь-методист радить

 

Економічне виховання дошкільників - вимога сьогодення

Економіка й дошкільник – поняття несумісні, зазвичай вважають дорослі, навіть не замислюючись над тим, що дитина вже з перших років свого життя потрапляє в економічне середовище. Адже професії батьків, купівля і продаж різних товарів, реклама по телевізору, інформація з інтернету – це далеко не весь перелік того, із чим щодня доводиться зустрічатися дошкільнику.

Як же допомогти дитині розібратися у складних економічних поняттях й набути першого економічного досвіду?

Питання економічного виховання дошкільників дуже складне й неоднозначне.

Економічне виховання це – цілеспрямований процес взаємодії дорослого і дитини, спрямований на засвоєння доступних віку елементарних економічних понять, формування моральних почуттів, якостей, навичок соціально-економічної поведінки.

Звернімося до досвіду країн світу. У США, Німеччині, Японії, Англії економічному вихованню дітей приділяється велика увага. Там розроблені спеціальні економічні програми, які знайомлять дітей з основами домашнього господарства і елементарними навичками орієнтації в економічному житті суспільства. Також багато уваги економічному вихованню дітей приділяється і в родині. Наприклад, у Німеччині дітей вже з чотирирічного віку цілеспрямовано знайомлять з призначенням грошей і їх розумної тратою. Батьки дають дітям (залежно від віку та можливостей сім'ї) деяку суму - кишенькові гроші на певний період часу. Вони привчають використовувати їх розумно, не витрачати дарма, пояснюють, що потрібно обережно ставитися до реклами, не довіряти їй беззастережно. Витоки дитячої ощадливості та ощадливості взагалі виникають в німецькій родині не самі по собі. Німці генетично знають, що здатність розпоряджатися грошима - необхідний життєвий навик, такий же, як уміння переходити вулицю, і його треба придбати до того часу коли дитина піде до школи.

В Японії та США батьки намагаються долучити дітей до роботи на власних підприємствах. Наукова та популярна література заповнена матеріалами типу: «Якщо ви хочете мати свою справу», «Як робити гроші», «Як стати багатим». З нашої точки зору, в таких публікаціях, не завжди дотримується почуття міри і це, насторожує. В них надмірно наполегливий заклик «робити гроші». Моральна сторона проблеми при цьому майже не зачіпається: як заробляти, чому слід чесно «робити бізнес» та інші. У цьому плані великий інтерес представляє досвід виховання дітей в Англії. З дитячих років в культ вводиться така якість, як працьовитість, дитині вселяють важливість придбання гарної професії, яка дозволить в майбутньому створити сім'ю і забезпечити її достаток.

Саме проектна діяльність дає можливість цілісно підійти до розвитку, навчання та виховання дошкільників з питань економічного виховання, інтегрувати економічні знання з різними видами діяльності: комунікативною, трудовою, пізнавальною, художньо-творчою, іншими.

Для повної реалізації економічних завдань в ДНЗ створене сприятливе та відповідне насиче¬не розвивальне предметно-ігрове середовище, розроблено методичний проект «Економічне виховання в ДНЗ – вирішуємо спільно», який сприяв активізації роботи з педагогами, дітьми та їх батьками, пошуку інноваційних освітніх технологій, нових форм та методів роботи економічного спрямування.

Особливої актуальності набули проекти «Сімейна економіка», «Щоб добробут мати треба добре працювати», «Вода – наше багатство», «Ліс – наше багатство», «Моя сім'я», «Потреби та можливості», «Ресурси та виробництво товарів», «Обмін та торгівля», «Цікаво про гроші», «Світ про-фесій», «Правила чесного бізнесу», «Ощадливість», інші розроблені та реалізовані в ДНЗ. Результатом даної роботи стали розроблені інтегровані заняття, інтелектуальні карти, картки-схеми, ігри, інше.

Привчаючи старших дошкільнят до ощадливості, насамперед, педагоги дбають про те, щоб вони сприймали речі як загальне надбання, багатство, усвідомлювали необхідність бережливого ставлення до речей, оскільки вони є результатом праці багатьох людей, а ресурси для виготовлення предметів побуту обмежені. Такий приклад дбайливого ставлення до особистої та суспільної власності дошкільникам, мають давати дорослі у сім’ї та ДНЗ.

Однак сьогодні це вияв¬ляється проблематичним. Результати анкетування показали, що загалом батьки теоретично визнають необхідність і корисність економічного виховання, що є вимогою часу, але практично не сприяють залученню дітей до світу економіки. Лише спільна діяльність педагогів і сім'ї з цього питання буде ефективною і сприятиме формуванню відповідальнішого став¬лення дорослих до економічного ви¬ховання власних дітей.

Юлія Віннічук, вихователь-методист ДНЗ №2

Продовжуємо виховувати патріота

Сьогодні, як ніколи раніше, важливо виховувати у дітей патріотизм. Але чи можна його виховати, не будучи патріотом самому? Ми переконані: почуття патріотизму має стати духовно-моральною цінністю кожного учасника освітнього процесу. І лише разом, спільними зусиллями - батьків, педагогів, громадськості - ми зможемо впоратися із цим важливим завданням.

Справжні патріотичні почуття здатний виховати високоосвічений педагог з активною життєвою позицією. Адже патріот - це не той, хто просто говорить красиві слова й одягає вишиванку, а той, хто має глибинні переконання й щодня своєю наполегливою працею доводить, що готовий долати перешкоди задля розквіту своєї країни.

Що ж таке патріотизм, громадянське виховання, громадянин, толерантність?

Патріотизм – це емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства, любов до Батьківщини, відданість їй та своєму народу.

Громадянське виховання – формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що дає людині змогу відчувати себе морально, соціально, політично і юридично дієздатною і захищеною.

Громадянин – людина, що належить до постійного населення певної держави, користується всіма її правами, виконує обов’язки щодо цієї держави.

Толерантність – терпимість до чужої думки, поведінки, віри.

Що спільно ми можемо зробити для цього?

Пропонуємо:

  • розпочинати кожен день зі слів про Україну (Наша країна - Україна, а ми - українці);
  • шанобливо ставитися до символів України;
  • співати гімн України, поклавши руку на серце;
  • спілкуватися рідною українською мовою;
  • бути власним прикладом для наслідування;
  • милуватися пейзажами, які оточують навколо (Поглянь – це твоя країна Україна, рідний край);
  • залучати дітей, їх батьків та педагогів до пошуку, охорони, збереження народної культурної спадщини рідного краю (поліських пісень, легенд, переказів тощо);
  • постійно організовувати заняття, сюжетно-рольові ігри, творчі конкурси, тематичні виставки дитячої творчості, постановки українських народних та сучасних казок, свята з національно-патріотичної тематики, інше;
  • організовувати зустрічі з волонтерами, учасниками АТО;
  • проводити літературно-музичні композиції за творами українських дитячих письменників і композиторів: «Рідний край, де ми живемо, Україною зовемо», «Я і моя родина - казковий дивосвіт», «Україна - наша Батьківщина.

Також подаємо тематику для спілкування з дітьми про:

  • значення власного імені;
  • сім'ю, родину (сімейні традиції, реліквії, обов'язки, династії, родинні професії, захоплення, моя сім’я в історії рідного міста/села, захисники вітчизни у моїй родині, національні герої);
  • родовід;
  • своє місто/село (пейзажі, символи, історичні, культурні і природні пам'ятки, народні промисли, моє місто/село в історії своєї країни);
  • країну, рідний край (їх історію, державні символи, столицю, державні свята, національні костюми, пісні, танці, страви, традиції);
  • толерантне ставлення до інших народів, які проживають в Україні.

Підготувала вихователь-методист Юлія Віннічук

Інтелектуальний розвиток дошкільників

У тісному зв'язку з удосконаленням сприймання розвивається і мислення дитини. Як уже зазначалося, наприкінці раннього дитинства на основі наочно-дієвої форми мислення починає складатися наочно-образна форма. У дошкільному віці має місце її подальший розвиток. Мислення стає образно-мовним, тобто таким, що спирається на образи уяви і здійснюється за допомогою слів. Усе це є свідченням того, що мислення набуває певної самостійності, поступово відокремлюється від практичних дій, у які було вплетене раніше, стає розумовою дією, спрямованою на розв'язання пізнавального мислительного завдання.

Зростає роль мовлення у функціонуванні мислення, бо саме воно допомагає дитині мисленно ("про себе") оперувати об'єктами, порівнювати їх, розкривати їхні властивості та співвідношення, виражаючи цей процес та його результати в судженнях і міркуваннях. Мотивами такої діяльності є прагнення зрозуміти явища оточуючої дійсності, з'ясувати їхні зв'язки, причини виникнення тощо.

Діти чутливі до суперечностей у своїх судженнях, вони поступово вчаться узгоджувати їх, міркувати логічно. Необхідною умовою цього є достатня обізнаність з об'єктами, про які йдеться у їхніх міркуваннях.

Розвиток мислення дітей дошкільного віку значно прискорюється, якщо він відбувається не стихійно, а в умовах цілеспрямованого і правильно здійснюваного керування з боку дорослих за цим процесом.

Розвиток мислення тісно пов'язаний із суттєвими позитивними зрушеннями у мовленні дошкільників. Швидко зростає словниковий запас, досягаючи до семи років 3500-4000 слів. У словнику, окрім іменників та дієслів, значне місце посідають прикметники, займенники, числівники та службові слова, згідно з їх співвідношенням у мові, якою дитина оволодіває.

Дошкільнята загалом опановують фонетичну будову рідної мови, навчаються вільно артикулювати окремі звуки та поєднувати їх у звукосполучення.

Протягом дошкільного віку діти досягають значних успіхів в оволодінні граматикою мови, структурою простих та складних речень.

Відбувається подальша диференціація функцій мовлення. До функції спілкування додається планування своєї діяльності та її регулювання за допомогою мовлення. Мовлення стає засобом планування, коли переходить з кінця дії на її початок, а засобом довільного регулювання — коли дитина навчається виконувати вимоги, сформульовані за допомогою мовлення (А.О. Люблінська, О.Р. Лурія).

В ході останнього процесу виникає внутрішнє мовлення, яке стає засобом формування й функціонування внутрішніх розумових дій. Поява внутрішнього мовлення є ознакою розвитку в дитини словесно-логічного мислення, що ґрунтується на практичній діяльності.

Внутрішнє мовлення — наслідок інтеріоризації мовлення вголос і засіб пере¬творення зовнішніх практичних дій у внутрішні дії. Стосовно дошкільного віку, йдеться лише про генетичне ранні й специфічні форми внутрішнього мовлення (воно виконує психологічно внутрішні функції з опорою на зовнішню діяльність).

У дошкільників починає формуватися довільна увага. Вони вже можуть виділяти об'єкти відповідно до потреб своєї діяльності та спеціально зосереджуватись на них. Мимовільна увага при цьому не зникає, а продовжує розвиватись, набуваючи більшої стійкості та обсягу.

(Михайло Заброцький „Основи вікової психології” ст.50.,Тернопіль 2001 р.)